МІЙ ТАТУСЬ КАЗАВ, ЩО Я ЧУДОВА Мій татусь казав, що я чудова. Запитую себе, чи й справді я така. Щоб бути справді чудовою, потрібно мати таке ж гарне довге хвилясте волосся, як у Марічки. Принаймні вона усіх у цьому переконує. А в мене такого немає. Щоб бути справді чудовим, потрібно мати білі гарні рівні зуби, такі, як у Богданчика. Принаймні він так стверджує. У мене таких немає. Щоб бути справді чудовою, треба мати оті маленькі брунатні плямки на обличчі, як у Діанки. Їх іще називають веснянками. Принаймні вона так каже. У мене їх немає. Щоб бути справді чудовою, треба бути найрозумнішою дівчинкою у класі і навчатись на «відмінно». Так стверджує Соня. Я не така. Щоб бути справді чудовим, треба бути дотепним і вміти смішити інших. Так каже Олег. Я цього не вмію. Щоб бути справді чудовою, треба жити в найкращому районі міста і в найгарнішому будинку, переконана Леся. Я мешкаю в багатоквартирному будинку і навіть кімнату ділю із сестрою. Але ж щовечора, коли я лягаю спати, татусь міцно обіймає мене і каже: «Ти така чудова, і я так люблю тебе». Мабуть, тато знає щось таке, чого не знають мої друзі. А тому я й справді чудова!
За Бруно Ферреро | |
| |
Переглядів: 879 | | |
Всього коментарів: 0 | |