Сайт КЗО "Покровський ліцей"

1. Ці Правила з техніки безпеки і виробничої санітарії для шкільних навчальних і навчально-виробничих майстерень є обов’язковими для шкіл, майстерень, комбінатів, на яких проводиться трудова підготовка учнів.

2. Адміністративно-педагогічний персонал навчальних закладів, який навчає учнів у навчальних і навчально-виробничих майстернях, а також адміністративно-технічний персонал, який відає трудовою підготовкою учнів X-XI класів середніх шкіл, зобов’язані добре вивчити ці Правила, а також Правила техніки безпеки, що діють на підприємствах, транспорті, будовах і в організаціях, де є спеціальності, якими оволодівають учні, керуватися ними і суворо виконувати їх у практичній діяльності.

3. Учителі трудового навчання, майстри та інструктори зобов’язані навчати учнів правильного і безпечного поводження з обладнанням, яке є в навчальних майстернях, безпечних методів виконання робіт і стежити за додержанням учнями заходів безпеки.

4. Відповідальність за виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії і за охорону життя й здоров’я учнів під час роботи в шкільних навчальних і навчально-виробничих майстернях, на шкільних навчально-дослідних ділянках несуть директори шкіл і вчителі, які керують цією роботою, а під час проходження виробничої практики на підприємствах, будовах, в агропідприємствах, РТС — їх керівники та особи, під керівництвом яких здійснюється навчання продуктивної праці.

5. Адміністрація шкіл, а також підприємств, будов та організацій, де проводяться трудові політехнічні практикуми учнів, відповідає за проходження всіма учнями медичного огляду з метою визначення можливості допуску їх до роботи в навчальних, навчально-виробничих майстернях і на виробництві. Надалі медичний огляд повинен проводитися не рідше як один раз на півріччя. Допускати учнів до роботи без попереднього медичного огляду не дозволяється.

6. Режим роботи учнів у навчально-виробничих майстернях, а також під час проходження ними практики на виробництві повинен регламентуватися навчальними планами підготовки молодих робітників, що складаються відповідно до чинного законодавства.

На учнів поширюються всі встановлені законодавством правила про працю підлітків, правила І з техніки безпеки і промислової санітарії та з охорони праці неповнолітніх. Робота учнів у шкідливих цехах, а також використання їх на шкідливих роботах забороняється. Навчання на виробництві учнів, яким не виповнилося 16 років, забороняється.

7. Для підлітків-школярів робочі місця організовуються тільки на ізольованих дільницях, у спеціальних прольотах або цехах строго відповідно до вимог техніки безпеки і виробничої санітарії, викладених у цих Правилах.

8. Навчання і робота учнів у приміщеннях навчальних і навчально-виробничих майстерень, у школах і на підприємствах допускаються за умови виконання всіх вимог цих Правил.

Дозвіл на проведення занять у шкільних майстернях видається перед початком навчального року комісією відділу народної освіти в складі представників райвиконкому, райво, райсес і райкому профспілки, директора школи, голови місцевого комітету профспілки і завідувача навчальними майстернями.

Дозвіл оформляється актом (форму акта див. додаток 1).

38. Потрібну освітленість треба підтримувати систематичним очищенням арматури світильників і ламп від пилу й бруду не рідше як два рази на місяць, а в майстернях, де є значні виділення пилу, диму й кіптяви,— не рідше як чотири рази на місяць.

39. Лампи, що перегоріли, пошкоджена арматура повинні замінюватися негайно. Замінювати лампи, арматуру, запобіжники, а також очищати світильники і прилади повинен електромонтер. Виконання цих робіт не слід доручати учням. У світильниках загального і місцевого освітлення можна використовувати лампи тільки такої потужності, на яку світильники розраховані.

Лампи, що застосовуються для загального і місцевого освітлення, повинні бути забезпечені електроосвітлювальною арматурою. Використовувати відкриті лампи забороняється. Висота установки світильників загального освітлення має бути не меншою як 3 м від підлоги.

40. У приміщеннях, майстернях, коридорах установлюється аварійне освітлення, що має створювати освітленість не меншу як 0,3 лк на підлозі вздовж лінії основних проходів і на сходах.

41. Світильники аварійного освітлення повинні приєднуватися до мережі, незалежної від мережі робочого освітлення, починаючи від щита підстанції, або при наявності лише одного вводу, починаючи від цього вводу.

42. Електрична частина освітлювальних установок повинна задовольняти вимоги Правил улаштування електроустановок (ПУЕ).

43. Навчально-виробничі майстерні і допоміжні приміщення мають бути обладнані вентиляцією та опаленням.

Вентиляція може бути природною, механічною або змішаною і повинна забезпечувати повітрообмін, температуру і стан повітряного середовища, що передбачені санітарними нормами.

44. У майстернях з обробки металу й деревини вентиляція повинна забезпечувати повітрообмін 20 м3/год на одну людину. Виробничі процеси, що супроводжуються виділенням пилу, обладнують пристроями для його уловлювання і видалення. Місцеві відсмоктувачі повинні забезпечувати повітрообмін 250 м3/год.

Повітрообмін місцевої витяжки від клеєварки повинен становити 350 м3/год.

45. Обладнання навчальних майстерень — установка для нікелювання, для фарбування розпиленням, апарат точкового зварювання, робочі місця для відливання і термообробки, — як правило, треба встановлювати в окремому приміщенні з обов’язковим влаштуванням місцевих витяжних відсмоктувачів. Фарбувати розпилюванням, нікелю вати необхідно тільки у витяжній шафі.

Над робочим місцем для запускання і випробування двигуна внутрішнього згоряння повинен бути обладнаний кожух з витяжною вентиляцією.

Випускну трубу двигуна треба вставляти і щільно з’єднувати з трубою, що виведена назовні.

46. Навчальні монтажні роботи, що проводяться з використанням м’яких припоїв (у тому числі припоїв, що містять свинець: ПОС-40; ПОС-60), мають строго відповідати «Основним вимогам щодо організації навчальних робіт, утримання навчальні виробничих приміщень, організації робочих місць учнів і засобів індивідуальної профілактики під час паяння невеликих виробів сплавами, що містять свинець» (додаток 2).

47. Вентиляційні пристрої повинні бути завжди справними і перебувати під постійним наглядом осіб, які відповідають за роботу вентиляції.

48. Вентиляційні установки повинні проходити планово-запобіжний ремонт, періодичне технічне і санітарно-гігієнічне випробування. Результати випробувань заносять до спеціального журналу.

У шкільних майстернях можна встановлювати осьові вентилятори таких марок: М9 № 4, М9 № 5, М9 № 6 і відцентрові вентилятори марок: Ц4-70 № 2, 5; ЗВР № 2, Ц13-50 № 2.

49. Для приміщень навчальних і навчально-виробничих майстерень рекомендується централізоване опалення:

а) центральне водяне з металевими радіаторами;

б) променеве з бетонними панелями;

в) у шкільних майстернях допускається повітряне суміщення з припливною вентиляцією при температурі повітря, що подається, не більшою за 60° без рециркуляції.

Опалення повинне забезпечувати рівномірну температуру, можливість регулювання ступеня нагріву приміщення і незалежного вмикання і вимикання опалювальних секцій.

50. Забороняється для опалення навчальних і навчально-виробничих майстерень застосовувати тимчасові чавунні або інші печі.

51. Оптимальна температура повітря в приміщеннях навчальних майстерень з обробки металу і деревини повинна бути 16-18 °С.

52. Ворота і вхідні двері в капітальних стінах повинні бути утеплені. Біля воріт і дверей, через які відбувається транспортування матеріалів і виробів, мають бути опалювані тамбури.

Двері повинні мати пристрої для примусового закривання (пружини, пневматичні затвори і т. д.). У воротах для проходу людей повинні бути хвіртки.

53. Навчальні й навчально-виробничі майстерні незалежно від наявності вентиляційних пристроїв повинні мати у віконних отворах фрамуги, що відчиняються, або інші пристосування для провітрювання. Для відчинення й регулювання фрамуг повинні бути зручні пристрої, якими керують з підлоги.

54. Рами вікон і світлових ліхтарів, двері й тамбури до них повинні бути справними. До настання зими їх треба утеплити.

В. Обладнання й матеріали

55. Усе працююче обладнання навчальних і навчально-виробничих майстерень має бути непошкодженим і надійно закріпленим. Надійність установки обладнання на міжповерхових перекриттях повинна підтверджуватися відповідними розрахунками.

Обладнання й механізми повинні мати всі необхідні надійно закріплені обмежувачі.

56. Розміщення обладнання (верстатів, машин, механізмів, верстаків тощо) має відповідати навчально-виробничому процесу, нормам розстановки обладнання й умовам його роботи (див. Правила техніки безпеки і виробничої санітарії під час холодної обробки металів, затверджені постановою президії ЦК профспілки робітників машинобудування 12 жовтня 1965 р.), а також забезпечувати безпечні умови праці учнів.

Типові варіанти розміщення обладнання подано в додатку 3.

57. Складування матеріалів і деталей треба виконувати на спеціальних місцях так, щоб вони не захаращували проходів і не заважали вільному обслуговуванню. Висота складування матеріалів, заготовок не повинна бути більшою від 1 м. При складуванні потрібно забезпечувати стійкість складених предметів і запобігати падінню заготовок, деталей або матеріалів. Для цього застосовують спеціальні пристрої, стояки, прокладки, підкладки, підпори тощо.

58. Заново встановлене обладнання можна пускати в експлуатацію лише з дозволу технічної інспекції та органів народної освіти з оформленням відповідного акта.

59. Передачі (пасові, канатні, ланцюгові, фрикційні, зубчасті та ін.) повинні бути забезпечені надійними і зручними в експлуатації запобіжними захисними засобами.

60. Передачі, розміщені всередині обладнання і агрегатів, повинні бути закритими з усіх боків. Доступ до них має здійснюватися за допомогою пристроїв, що відчиняються (кришка, дверці тощо), а не знімних.

Подавальні валики і подібні пристрої повинні бути забезпечені пристосуваннями, що запобігають захопленню одягу і пальців працівника.

61. Обладнання і механізми навчальних майстерень повинні мати тільки індивідуальні приводи. Передавання руху до обладнання трансмісіями в навчальних майстернях не дозволяється.

62. Оброблювані, рухомі або обертові деталі, вироби, що виступають за габарити обладнання, повинні бути обгороджені і мати стійкі підтримувальні пристрої.

Усе верстатне обладнання, призначене для обробки крихких металів, повинно мати пристрої для захисту працюючого від поранень стружкою і відлітаючими частинками матеріалу. Під час обробки матеріалів з утворенням зливної стружки верстати повинні бути обладнані стружколамами. Фрезерні верстати для захисту від стружки повинні мати надійні щитки й ширми. Стругальні верстати забезпечуються стружкозбирачами.

63. Обладнання треба фарбувати світлими тонами одного кольору (зеленого). Місця, що підлягають захисту, фарбують червоним кольором, який різко виділяється після зняття захисного засобу.

64. Справність і стан обладнання та його захисних засобів повинні перевірятися до початку роботи майстром, інструктором або вчителем праці. Забороняється працювати на несправному обладнанні.

65. Пуск і зупинка обладнання і механізмів повинні бути цілком безпечними, а пускові пристрої — зручними для користування.

Пускові пристрої мають забезпечувати швидкість і плавність вмикання з робочого місця і повинні бути позбавлені можливості самодовільно вмикатися.

Наявність кількох місць пуску забороняється.

Поблизу робочого місця вчителя має бути рубильник (кнопка «Стоп») вимикання всього обладнання навчальної майстерні.

Розміщення органів керування (рукояток, маховичків, кнопок) повинно бути зручним, безпечним для користування.

67. Кнопки вмикання будь-якого обладнання мають бути заглиблені на 3-5 мм, а кнопки вимикання повинні виступати над панеллю не менш як на 3 мм і мати добре видимий напис «Стоп». Колір кнопок вимикання — червоний.

Контакти повинні бути захищені від потрапляння пилу, стружок, емульсій, мастил, що використовуються під час роботи.

68. Пусковий педальний пристрій, якщо він є, повинен мати захисний засіб, що запобігає випадковому вмиканню (від падіння предмета на педаль, несподіваного натискання тощо).

69. Прибирають стружки, обрізки, пил і бруд з обладнання тільки за допомогою крючків, щіток тощо після того, як вимкнено обладнання. Без використання зазначених пристроїв прибирати забороняється.

Застосовувати стиснене повітря для здування ошурок і стружок не дозволяється.

70. Змащувати частини обладнання треба ретельно і систематично, відповідно до наявної інструкції.

Система змащування забезпечується пристроями, що запобігають розбризкуванню і розливанню мастил (щітками, збирачами, листами, піддонами), і повинна бути безпечною в обслуговуванні.

71. Учні, які працюють на обладнанні з використанням охолоджувальних сумішей, повинні бути проінструктовані про необхідні заходи безпеки.

72. Ремонтувати обладнання під час його роботи забороняється.

73. Перед ремонтом обладнання треба вимкнути з мережі і привести до такого стану, при якому жодна його частина або вузол не могли б самостійно рухатися. Привідні паси треба зняти зі шківів, під пускові педалі потрібно підставити підкладки.

Біля пускових пристроїв і рубильників, що підводять струм, вивішують попереджувальні плакати, де зазначають, що обладнання ремонтується і пуск його заборонений.

Знімні частини розміщують на заздалегідь підготовлених місцях, міцно і стійко укладають з використанням підкладок, круглі деталі — із застосуванням підпор.

Для виконання ремонтних робіт між знятими деталями і біля обладнання, що ремонтується, залишають вільні проходи і робочі площі.

74. Перед пуском обладнання після ремонту або налагодження всі захисні засоби, а також пристрої слід поставити на місце, міцно и правильно закріпити. Працівників, які є поблизу, повідомляють про початок роботи на відремонтованому обладнанні.

Г. Робоче місце

75. Робоче місце учня повинне бути організоване так, щоб запобігти будь-якому нещасному випадку.

Кожне робоче місце обладнують сидіннями (приставними, висувними або відкидними), якими учні можуть користуватися для відпочинку і виконання окремих операцій основної роботи.

76. Робочі місця повинні бути обладнані спеціальними пристроями: тумбочками, висувними ящиками, шафами, інструментальними полицями або стелажами для зберігання інструменту, захисних окулярів, креслень тощо; заготовки, інструмент тощо, які зберігаються на стелажах, не повинні виступати за межі робочої площі стелажа.

77. Забороняється захаращувати робочі місця й проходи матеріалами, заготовками, деталями та відходами виробництва, тримати на робочому місці предмети, не потрібні для виконання роботи.

78. Керівники навчальних закладів, завідувачі майстерень, майстри, інструктори та вчителі трудового навчання, а також керівники виробничих дільниць, де проводяться практикуми учнів, зобов’язані: а) забезпечити учнів справним інструментом; б) стежити за тим, щоб інструмент був правильно заточений; в) стежити за правильним виконанням трудових прийомів.

79. Інструмент повинен зберігатись у спеціальних інструментальних ящиках, шафах, столиках біля обладнання, а в тих випадках, де це передбачено конструкцією машини, у середині неї.

80. Лещата на верстаках установлюють на відстані не менш як 1 м між осями. Ширина верстака повинна бути не меншою від 0,75 м. Для захисту учнів від осколків, що відлітають, повинні бути встановлені щити (із сітки з вічками не більшими як 3 мм) заввишки не менш як 1 м.

На одномісних універсальних столах-верстаках, призначених для шкільних комбінованих майстерень дев’ятирічних шкіл, допускається знімний захисний пристрій з розміром поверхні, що забезпечує схоплювання осколків по вертикальній площині 45°, а по горизонтальній 96°.

Поверхня захисного пристрою повинна забезпечувати добре гасіння швидкості осколків.

Лещата мають забезпечувати надійне кріплення заготовки, губки лещат повинні мати неспрацьовану насічку.

81. Відстань між верстаками має відповідати нормам, зазначеним у додатку 4.

82. Учні, яких допускають до ремонту і заточування інструмента, повинні бути попередньо проінструктовані. Початкові роботи виконуються під наглядом майстра, інструктора або вчителя праці.

83. Молотки, кувалди тощо повинні мати опуклу поверхню бойка, гладеньку, незбиту, без задирок, вибоїн, тріщин, мати міцні рукоятки.

84. Ручки молотків, кувалд виготовляються з твердих і в’язких порід деревини (клена, дуба, берези тощо).

Користуватися ручками з м’яких або товстошарових порід деревини (ялини, сосни) забороняється.

Ручки молотків і кувалд повинні бути рівними, овального перерізу, з потовщеннями біля вільних кінців. Поверхня ручок повинна бути гладенькою, рівно зачищеною, без тріщин, задирок і сучків.

85. На хвостовики напилків, стамесок, долот, пилок, викруток тощо треба міцно насаджувати ручки, стягнуті металевими кільцями, що запобігають розколюванню.

Довжина ручок повинна відповідати розмірам інструмента.

Розміри інструментів та їхня маса мають відповідати віковим особливостям учнів.

Працювати переліченими й подібними інструментами без ручок або з несправними ручками (що мають тріщини, відколи тощо) забороняється.

86. Під час роботи зубилом і крейцмеселем для захисту очей учня від осколків, що відлітають, слід застосовувати захисні окуляри. Майстри, інструктори і вчителі праці зобов’язані стежити за тим, щоб ними обов’язково користувались.

87. Пилки (поперечні, лучкові, ножівки та ін.) повинні бути правильно розведені і добре заточені. Ручки пилок треба міцно закріплювати, гладенько зачищати.

Лучкові пилки повинні мати міцний станок, що забезпечує надійний натяг полотна і необхідне його обертання.

88. Стругальний інструмент для обробки деревини (шерхебелі, рубанки, фуганки та ін.) повинен мати гладенькі, рівно зачищені колодки.

Задній кінець колодки рубанка, шерхебеля тощо у верхній своїй частині має бути заокругленим. Рукоятки колодок повинні бути гладенькими. Різці стругального інструмента мають бути правильно заточені, міцно й щільно підігнані до дерев’яних колодок і не повинні мати вибоїн, ум’ятин, тріщин і задирок.

89. Гайкові ключі мають відповідати розмірам гайок і головок болтів і не повинні мати тріщин, вибоїн і задирок. Забороняється нарощувати ключі контрключами, трубами тощо.

Розвідні ключі не повинні мати люфту в рухомих частинах. Робочі грані губок ключів повинні бути паралельними між собою.

90. Усі пристрої (кондуктори, ділильні головки тощо), що застосовуються на обладнанні, повинні бути справними, зручними, безпечними в експлуатації.

91. Маса вантажів, що переносяться вручну, коли на це затрачується не більш як 1/3 робочого часу, не повинна перевищувати відповідно до трудового законодавства;

для хлопчиків 15 років — 8,2 кг;

для дівчаток 15 років — 5,0 кг;

для юнаків 16—18 років — 16,4 кг;

для дівчат 16—18 років — 10,2 кг.

Учнів, молодших від 15 років, забороняється залучати до робіт, пов’язаних з перенесенням і пересуванням вантажів.

92. Для підіймання, встановлення і зняття важких деталей треба використовувати підйомні пристрої або споруди (талі, тельфери, крани, стріли, роликові столи тощо), що забезпечують безпеку операції та полегшують працю учнів.

Безпечна експлуатація підйомних пристроїв здійснюється відповідно до чинних Правил обладнання і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів.

Д. Індивідуальні захисні пристрої

93. Учні під час трудового навчання або проходження виробничої практики, а також майстри повинні забезпечуватися справним і доброякісним спецодягом, запобіжними пристроями відповідно до діючих для певного виду виробництва норм.

94. Учням на час трудового політехнічного навчання видають бавовняні халати або фартухи, рукавиці, захисні окуляри тощо відповідно до діючих галузевих норм в установленому для всіх робітників і службовців порядку за рахунок коштів школи.

95. Майстрам трудового і виробничого навчання видаються безкоштовно халат бавовняний із строком носіння 12 місяців, рукавиці комбіновані — на 5 місяців, окуляри захисні — на 6 місяців.

96. Допускати майстрів і учнів до роботи без спецодягу і запобіжних пристроїв забороняється.

97. Розмір і модель спецодягу учнів повинні виключати можливість захоплювання її рухомими частинами верстатів та оброблюваними деталями. Не повинно бути кінців, що звисають або розвіваються (поли, краватки, косинки, фартухи, зав’язки). Одяг повинен наглухо застібатися, звислі кінці косинок, зав’язок повинні бути підібрані, манжети рукавів мають щільно охоплювати руки навколо кистей.

Розміри спецодягу повинні відповідати зросту учнів.

98. Волосся працюючих повинно бути закрите щільно облягаючим головним убором і підібране під нього.

99. У випадку, коли роботу на металевих поверхнях треба виконувати в лежачому, сидячому положенні або на колінах, учням треба видати для обов’язкового користування під час роботи спеціальні мати або наколінники з матеріалу низької теплопровідності.

100. Учнів, які очищають деталі чи вироби від іржі, фарби, бруду, а також при рубанні металу тощо слід забезпечувати захисними окулярами або маскою з органічного скла для захисту від окалини, пилу тощо, які розлітаються.

101. Майстри, інструктори, вчителі трудового навчання або викладачі виробничої практики зобов’язані строго стежити за виконанням учнями як у навчальних майстернях, так і на підприємствах зазначених вимог щодо заходів індивідуального захисту під час роботи, а також забезпечити належний догляд за індивідуальними захисними пристроями.

102. Робота з пожежної безпеки організовується відповідно до чинних правил пожежної безпеки для шкіл, шкіл-інтернатів, дитячих будинків, дошкільних та інших навчально-виховних закладів.

103. Навчально-виробничі майстерні повинні повністю забезпечуватися засобами пожежогасіння, пінними та вуглекислотними вогнегасниками, сигналами та іншим обладнанням.

Розміщення і будова засобів пожежогасіння повинні відповідати зазначеним правилам.

104. Забороняється захаращувати доступ і проходи до засобів пожежогасіння і протипожежного обладнання, а також використовувати їх не за призначенням.

105. Обтиральний матеріал як використаний, так і невикористаний треба складати і зберігати в спеціальних металевих ящиках, закритих кришками.

106. Використаний обтиральний матеріал, стружки, сміття слід прибирати після кожного заняття.

107. У столярній майстерні не повинно бути більше за одноденний запас матеріалів.

108. Легкозаймисті та вогненебезпечні матеріали (бензин, гас, спирт, лак, мастила тощо) слід зберігати в спеціальних приміщеннях, місцях і пристроях (за погодженням з пожежною інспекцією). Запас цих матеріалів на робочому місці не повинен перевищувати потреби робочого дня; при цьому залишати зазначені матеріали в майстернях після роботи забороняється.

109. Видавати і наповнювати відповідний посуд, прилади тощо легкозаймистим і вогненебезпечним матеріалом треба поза майстернею, у спеціально відведеному, пристосованому для цієї мети, місці, безпечному в пожежному відношенні, із застосуванням спеціальних пристроїв (насосів, сіток тощо).

110. У столярній майстерні і на складі, де зберігаються займисті матеріали й готові вироби, електричні світильники повинні бути закриті скляними ковпаками.

111. Електронагрівальні прилади треба встановлювати в спеціально відведених приміщеннях.

112. Усі майстри, інструктори та вчителі трудового навчання повинні знати правила, положення та інструкції з техніки безпеки і промислової санітарії стосовно галузей техніки й праці, що їх опановують учні як у навчальних майстернях, так і на підприємствах.

До трудового навчання учнів може бути допущений лише той адміністративно-педагогічний персонал, який пройшов перевірку знань з техніки безпеки кваліфікаційною комісією відділу освіти.

113. На учнів, які проходять трудові політехнічні практикуми на підприємствах, поширюється такий самий порядок проходження інструктажу з техніки безпеки, що встановлений для робітників підприємств. Усю відповідальність за своєчасний і повний інструктаж учнів на робочих місцях несе адміністрація підприємств.

114. Доручаючи якусь роботу учневі, майстер, інструктор, учитель зобов’язаний не тільки ознайомити учня з технологією процесу, будовою машин, верстата та умовами праці, а й проінструктувати його про заходи безпеки під час виконання роботи, розповісти про призначення запобіжних пристроїв обладнання, безпечні методи праці, підготовку і прибирання робочого місця, правила особистої гігієни. Ці знання періодично перевіряють, закріплюють.

115. Жодного учня не можна допускати до практичної роботи, а також до самостійної роботи й обслуговування будь-якого обладнання без відповідного навчання роботи на верстаті, належної перевірки знання техніки безпеки в межах навчальної програми, правил та інструкцій з техніки безпеки, що стосуються його спеціальності.

Проведення інструктажу з техніки безпеки треба відповідно оформляти в журналі інструктажу з техніки безпеки.

116. На виробничих дільницях, у навчальних майстернях потрібно вивішувати відповідні плакати з техніки безпеки, попереджувальні написи та інструкції з техніки безпеки.

117. Кожний нещасний випадок, що відбувся в навчально-виробничій майстерні або в процесі трудового навчання на підприємстві, має бути розслідуваний і зареєстрований відповідно до Положення про розслідування і облік нещасних випадків на виробництві і стати предметом обговорення відповідних педагогічних і шкільних зборів.

118. Організаційно-технічні причини нещасного випадку потрібно негайно усунути і вжити заходів для запобігання подібним випадкам у майбутньому.