Стратегія національно-патріотичного виховання на 2020 – 2025 роки
14 жовтня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 р. № 932 «Про затвердження плану дій щодо реалізації Стратегії національно-патріотичного виховання на 2020 – 2025 роки» https://zakon.rada.gov.ua/go/932-2020-%D0%BF
Національна стратегія розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у новій українській школі. Указ Президента України від 25.05.2020 №195 «Про Національну стратегію розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у новій українській школі». https://www.president.gov.ua/documents/1952020-33789
Концепція національно-патріотичного виховання в системі освіти України
Наказ МОНУ № 1038 від 29 липня 2019 року «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 р. № 641» https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-vnesennya-zmin-do-nakazu-ministerstva-osviti-i-nauki-ukrayini-vid-16062015-641
Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, освітніх закладів, громадських організацій, сім’ї та інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.
Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:
- утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;
- виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;
- підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування ставлення до солдата як до захисника вітчизни, героя;- усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;
- сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;
- формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;- утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;
- культивування кращих рис української ментальності
- працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи;- формування мовленнєвої культури;- спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму.
МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ
Підсумовуючи інструменти, які можуть бути найбільш корисними для національно-патріотичного виховання:
- Активна робота самоврядування. У своїй практиці я використовую регулярний контакт. Я як заступник керівника осередку разом із керівником осередку маємо щотижня зустріч із лідерами учнівського самоврядування. Ми обговорюємо побутові виклики, найбільші проблеми, перемоги, виставляємо цілі на наступний тиждень чи навчальний модуль. Це допомагає студентству відчувати вплив на програму, побут, у якому вони проживають і навчаються. Також формується усвідомлення громадської свідомості людини, яка може впливати на те, що з нею відбувається, і те, що її оточує.
Також це – про рівність і можливість бути почутим, хороший спосіб розвитку лідерства. До того ж за дотримання норм і правил відповідають лідери самоврядування. Деколи це працює, а деколи – ні. Але це відчуття – дуже важливе.
До того ж закликаю керівників і лідерів шкіл пропагувати включення учнівського самоврядування до обговорень, ухвалення рішень, що стосуються навчального процесу, побуту чи позашкільного навчання. А ще важливо дотримуватися домовленостей, бо це формує в учнів розуміння, як до них ставиться інституція, у якій вони навчаються. Важливо вибудовувати взаємну повагу, яка переростатиме в розуміння взаємин між державою і громадянами.
2. Проєктна діяльність. У деяких приватних школах – це обов’язкова частина навчальної програми. Закликаю це впроваджувати й у державних школах. Звісно, це більше відповідальності та роботи. Практика – це спосіб подолання споживацтва, що часто трапляється серед українців.
Наприклад, хочете гарні пуфи для читальної зали? Придумайте й пошукайте проєкт, де можна заробити кошти на це чи нафандрейзити. До цього можна залучати батьків стати наставниками. У дітей дуже багато енергії і класних ідей, втіливши які вони сформують важливі навички й долучаться до розвитку шкіл.
Також залучайте дітей до створення концепції заходів чи подій. Я, наприклад, лише даю технічне завдання, що це, наприклад, має бути відкриття осередку, зустріч із партнерами й виступ, який передасть суть, чим ми займаємося, емоційний момент. Далі вони вигадують, як це може працювати. Згодом ми переглянемо й затверджуємо повністю або кажемо: “Оце матиме такі ризики, а це – такі, усуньте їх – і впроваджуйте”.
3. Місця. Йдеться про простори, кімнати. Важливо, щоб учні знали, куди можна піти на перерві чи під час позашкілля, щоби продовжувати бути в спільноті й відчувати приналежність. Наприклад, я пам’ятаю, як у школі на перервах ми багато гралися, стрибали одне на одного. Треба було кудись виплеснути енергію. Тобто було б круто, якби в школах були спортивні майданчики, де діти можуть, наприклад, пограти у волейбол чи баскетбол.
Також може бути простір із настільними іграми, читальні чи кіноклуби чи просто місце, де можна поговорити за чаєм.
4. Винагорода. Молодь має відчувати, що всі їхні зусилля не марні. Наприклад, похвала заряджає вигадувати ще щось нове, щоби розвивати спільноту.
Я пам’ятаю, коли прийшов до школи й моя вчителька на дошці пошани показала фото мого батька. Мені було дуже цінно розуміти, що школа пам’ятає про учнів, які брали активну участь у шкільному житті.
Віртуальний тур українськими музеями просто неба https://museums.authenticukraine.com.ua/ua/?fbclid=IwAR31sEtGm5CXGMxRr1myfQRsRq5jQW-F99Rq7KiL6xJHCLLjTO2mpSvN4Tk